Полтва (річка) - звідки пішла назва

Пропонується припущення про спільне походження назв "Влтава, Полтава, Полтва, Литва, Латвія, Латориця..."

Полтву ховають під землю.

    Якось я задумався над тим, чому у популярній літературі, присвяченій Львову і його історії, мені ніде не зустрічалось якесь зрозуміле, вичерпне пояснення того, що означає назва львівської річки "Полтва".

    Коли я нарешті вирішив поцікавитися тим питанням детальніше, то спочатку у Вікіпедії із загальновідомих речей знайшов таке: р.Полтва, протікає, зокрема, попід м.Львів, притока Зах. Бугу, котрий впадає у Балтійське море.

    У поле зору попала доволі своєрідна, але з цікавим фактажем стаття Марії Шунь "Місто на Полтві" - http://observer.sd.org.ua/news.php?id=14027. А у Вікіпедії ще пише, що існує також село Полтва, у Бузькому р-ні Львівської області, і є ще одна р.Полтва, але вже у Хмельницькій області, притока Горині.

Про походження і зміст назви "Полтва" я знайшов кілька версій. Ось де-які з них...

•     Доктор філол. наук, проф. К.М. Тищенко, розповідаючи про свою книжку „Мовні контакти: свідки формування українців", каже, що "... існує фрактал назв, котрі вказують на присутність ґотів (ІІ‑IV ст.)... Закономірний перехід початкового ґотського "f" у слов"янське "п" відомий з назв річок "Fiskahwa"= ‘рибна річка’ -> укр. Піскава, "Fuldahwa"= ‘польова річка’ -> укр. Полтва і в такому разі Полтава... В античні часи на землях України існувала етнічно строката ґотська держава Германаріха, за якої наддніпрянські слов’яни торгували з Римом, продавали йому збіжжя. Тих часів сягають і численні ґотизми українського словника... У топонімії – це назви річок Валява, Видава, Піскава, Полтава, Полтва, Рандава, Танискава, Мерефа, Мурафа, Тирихва, Малохва, Бодаква, Посягва..."
•     У дисертації «Гідронімно-ойконімні паралелі в західноукраїнському ономастиконі» її автор канд. філол. наук Мирослав Юрків пише:"... При визначенні словотвірної структури гідронімів треба зважати на давність таких назв. Наприклад, на думку З. Франко, річкові назви з формантами "-ва, -ава" (Боржава, Іква, Нічлава, Ослава, Полтва та ін.) історично є композитами, бо сучасні форманти "-ва", "-ава" є рудиментами колишнього апелятива “ріка”. Крім цього, формант "-ва" міг бути частиною кореня гідроніма, створеного на слов’янському ґрунті..."
•     Філолог Станіслав Губерначук у книзі «СКАРБИ ТРИПІЛЬСЬКОЇ ДОБИ В УКРАЇНСЬКИХ ГЕОГРАФІЧНИХ НАЗВАХ ТА ІМЕНАХ ОСОБОВИХ» пропонує свою версію: «... Прикладом надзвичайно давніх українсько-індійських мовних паралелей може служити назва сучасного індійського міста Пал-Лагара. Перша основа назви виражена прадавнім словом «пал», яке присутнє як мовний корінь у чималої кількості українських географічних назв та й звичайнісіньких слів. Але спершу дізнаймося, що у санскриті "пал/пол" є компонентою багатьох слів зі значенням "захисник, цар" тощо. У Ведах фігурують етнос пала та династія царів Пала. Щодо санскритського значення кореня пал/пол — захисник, то варто згадати й українські слова палити, полум’я, палиця, які з первовічних часів, звичайно ж, пов’язувалися саме зі згаданим — захист. Можливо, наші предки внесли оте пал/пол і в назви наших річок, виходячи саме зі значення цих слів (захист). Адже річки своїми водами відгороджували, захищали певні роди, племена від звірів та й недобрих сусідів. На українських землях протікають річки Палоріка, Паловка та Полуня у басейні Прип’яті, три Паланки у басейнах Південного Бугу, Синюхи та Сіверського Дінця, Полуй у басейні Тиси, Полоня у Закарпатті, дві Полтви у басейнах Прип’яті та Західного Бугу, Половня у басейні Тетерева, три Половиці на Київщині та Сумщині, Полква на Хмельниччині... А в басейні Тиси течуть потоки Палтин і Великий Палатиш. У середньовічних документах згадується, за О. Купчинським, населений пункт Полкотичі. А в сучасній Україні із основою пал/пол маємо поселення Палове у Чернівецькій області та Полтаву–місто. На Львівщині є село Паликорови, у першій основі назви якого пал, очевидно, закладене значення ще ведійських часів — захист, охорона (корів)...»
•     Дослідник Валентин Стецюк у своїй роботі “Сліди прадавнього населення України в топоніміці” пропонує таку гіпотезу: "Північніше смуги Гологорів протікає швидка річка Полтва, назва якої теж може бути скіфо-булгарського походження ("палтла" = “швидкий”)...
•     На завершення огляду - "... якщо "москва" угро-фінське слово, то чому львівська річка звучить так схоже?... тут також гуляли угро-фіни?... москва\полтва... " :) 

    Взагалі то останнім камінцем, котрий зрушив мене розпочати власне дослідження, було те, що одна знайома людина, розповідаючи мені про свою подорож до столиці Чехії Праги, згадала про річку Влтаву (або Вілтаву). Вслухавшись в ту назву, я згадав назву "Полтава", а тоді вже й назву "Полтва". Певна співзвучність, якась звукова спорідненість тих трьох назв мене здивувала, і я вирішив, для початку, поцікавитись, що відомо про нашу рідну українську Полтаву. Не довго роздумуючи, я подався на сайт міста Полтава, де серед іншого вичитав, зокрема, таке: "... початок Полтави від давньоруської літописної р.Лтави, що згадується у XII ст..."
    Неважко здогадатися, що якщо назва "Полтава" походить буквально від слів "По (ріці) Лтава", то , аналогічно, "Вілтава" походить від "В(і) (ріці) Лтава". Правда, виявилось, що у чехів на то своя - інша - думка: їм видається правдоподібнішим, що В(і)лтава походить або від давньоготського *Wilth-ahwa" - „дика вода“, або від "Vhltava" - "пожираюча вода", бо "hltavá" чешскою "жери = hltat" (видно, від слова "глотати, глотка"). Але, пошаставши ще по інтернету, я виявив де-які підтвердження і свого здогаду. Ну, якщо не підтвердження, то хоча б, як мінімум, психологічну підтримку я отримав - виявилось, що так, як мені, подумалось не мені одному. Зокрема така ось думка: "...

• Города Полтава в Украине и Прага в Чехии расположены относительно далеко один от другого, но их связывает название рек, на которых они стоят: Лтава в Украине и Влтава в Чехии. Полтава обозначает, что поселение стоит на реке Лтава..."

Ще така:

• "...Корень «лат» встречался также в формах «лет» (от этой формы, например, немецкое название латыша: der Lette) и в форме «лот» (от этой формы, к примеру, польское обозначение латыша: lotysz), т.е. гласная была бегающей, и основной смысл несли опорные согласные корня: «L-t». Этот корень в древних индоевропейских диалектах обозначал течение, воду или вообще мокрое место (река, озеро, болото), поэтому по всей Европе существует много гидронимов, содержащих корень «L-t» (например, Полтава – это земля «по Лтаве», т.е. по берегам реки Лтавы)... По гипотезе латышского ученого Константина Карулиса (автора «Латышского этимологического словаря», 1992) существовала когда-то какая-то река, похожая на ту Лтаву, которая дала современное название Полтаве, и от этой реки пошло название области, а потом этноса (латышей)..."

    Треба сказати, що "в тім місці свого дослідження" я задумався, якими ж можуть бути результати підсумкового порівняння всього того, що написали різні вчені та дослідники...Гіпотези тих, котрих я привів на початку, є, як правило, взаємовиключними, і в жодній з них не згадуються ні та річка Лтава, що дала назву Полтаві, ні чеська В(і)лтава. Зате там є намагання об"єднати назви "Полтава" і "Полтва". В останніх же цитованих мною джерелах навпаки - вказано на зв"язок між назвами "Полтава" і "Влтава", але вже повністю зігноровано існування річок з назвами "Полтва". Якщо ж враховувати і їх, то тут новою проблемою постає питання про те, що має означати наявність багатьох річок з одною і тою ж назвою "Лтава". І ось тут мені стало по справжньому цікаво.

    Мені спало на думку, що слово "Лтава" може бути не гідронімом - назвою річки, а синонімом самого слова "ріка" або навіть "вода". Таке припущення відразу б пояснило, чому тих "лтав" так багато. Але якщо слово "лтава" означало "ріка - текуча вода", то це слово мало бути дуже поширеним і спорідненим із багатьма іншими словами... хм...

    І раптом я все зрозумів! ... Слово "лтава" споріднене зі словом "лити, литись"! "Лтава" - це "та, що лита, льється, лиється"!!! "Лтава" або й "литава, латава" - давній синонім слова "ріка - текуча вода", напевно, більш ранній, який потім чомусь був витіснений новим словом "ріка"... Отож, треба шукати зв"язок зі словом "лити" слів "полтава", "полтва" і подібних до них за змістом і звучанням ...

    Їх виявилося немало, ось наприклад, слова: "плотва" - річкова риба, "плотина" - річкова запруда, "пліт, плот" - від "по литому, по лтаві" - плавзасіб, "плитко" - теж від "по литому" - тобто не глибоко, можливо теж саме може означати вислів "води по литки" :) , "плита" - від "по литому" - тобто там де не глибоко - місце, на яке можна стати, опертись у воді чи у болоті, "б(п)олото" - поли(о)та земля, "полоскати" - мити що-небуть у воді - лтаві, "плескати" - хлопати по поверхні води з характерним звуком, "плесо" - поверхня води, озера, ріки, але ж не моря :), "плоский" - рівний, ймовірно, від "плесо" - рівна поверхня води, по суті евклідова :) , "плисти, плавати" - рухатися по воді, по річці, по лтаві (а від того, ймовірно, "утоплена"), "Плакати! :)" - пускати сльози - річку - лтаву з очей по лиці!... "лице" - від "лити" - відкрита частина людського тіла, яка чи не найчастіше омивається водою, або й зображення якої відбивалося у воді.=литаві.. "лити -> поливати -> плювати" :), очевидно, що від "лити" -> "ликати, ликнути" (пити воду), і слова "гло(и)тати, глотка". Інші назви частин людського тіла, пов"язані з водою і словом "лити": литки, лі(и)кті - литки, це та частина ніг, по яку людина може зайти у воду - литу, але ще не плисти. "Ликті" ж - це та частина руки яку людина може занурювати у воду - литу, не окунаючи тулуб. Від "лити, по литому" - через "пліт, плот" - могло утворитись і слово "лодка" ((по)лотка)... Можливо що від слів "лити -> по литому " виникло і слово "поле" - рівна поверхня води, а потім і землі, ще пізніше воно набуло значення лише як поверхня землі, з ним споріднені слова "полиця", "ополонка", а також, вірогідно, і слова "політ, полетіти, літати, линути" - рухатися над полем, чи над литавою - водою. "Літаюча-падаюча вода" - "лєтус" - "дощ" литовською, українською - "злива"! ... від слів "лити - линути - долинути - полинути" отримуємо "діл=дол, долина" (тобто низ, куди рухається=тече=ллється вода-"литава".

    Не можна оминути подібність слів "полити" і "палити"... думається, що освоєння людьми стихії води почалось все таки раніше, ніж освоєння стихії вогню... і освоєння вогню відбувалось із використанням води... адже пити воду і купатись в ній ходили і звірі, і люди "від початку часів", вогню ж до пори - до певного часу всі лише боялись, бачили в ньому небезпеку і при першій можливості намагались його погасити, тобто "полити"... так що, можливо, "полити" - то була перша освоєна і усвідомлена дія людини над вогнем... по мірі того, як люди освоювали стихію вогню, функція - поняття "полити" розширювала своє застосування і значення, і так потім з"явились подібні за звучанням (хоч і протилежні за змістом) слова "палити, розпалити, підпалити, напалити" і т.д. Спільність походження і звукова близкість слів "полити" і "палити", таким чином, може бути не випадковою, вона відображає існування у понятійному просторі людей двох стихій - "води і вогню", їх ключові і взаємопов"язані ролі у людському бутті... Очевидна похідна від слова "лити" - "лійка" наводить на думки про латинське слово "літра". Українське ж слово "літо ", можливо, означає "пора дощів"...

    Вертаючись до теми "вода-л(и)тава", згадуємо слово "латаття" - квіти на воді - лтаві, на литому! ... якщо говорити про рослини, то слово "листок" означає ту частину рослини, по якій лиється, стікає вода. Та й саме слово "рослина" може означати "та, що росте на литому, тобто на вологому грунті або на воді"... Від "листок" походить "листя" (багато листків), "ліс" - (багато листя і рослин), "лис" (звір, котрий живе у лісі, ховається у листі)... Цікаво, що відповідним до слова "рослина" є слово латинського походження "флора". В ньому теж бачимо ото ключове "-ло". Подібність ще більш посилюється, якщо замінити в латинському слові "ф" на "п" (флот - плот, Філліп - Пилип). Отож, замісь "флора" отримуємо "плора", де перша частина "пло-" - добре украдається в нашу гіпотезу. Це далеко не єдине латинське слово, котре містить таку спорідненість зі словом "лити", однак детальніше це буде розглянгуто в темі про зв"язок між українськими і латинськими словами.

    Серед гідронімів можна згадати і назву річки Латориця, котра тече через Мукачево. Всякому, хто знає українську мову, зрозуміло, що "-иця" означає ласкально - зменшувальну дію над назвою "Латра", котра, дуже вірогідно, означає те саме, що й "латва= лтава", тобто "ріка - текуча вода"... а ще є притоки Тиси на Закарпатті - річки Палтин і Великий Палатиш, Паловка та Полуня у басейні Прип’яті, три Паланки у басейнах Південного Бугу, Синюхи та Сіверського Дінця, Полуй у басейні Тиси, Полоня у Закарпатті, Половня у басейні Тетерева, три Половиці на Київщині та Сумщині, Полква на Хмельниччині...

    Як уже видно, від таких давніх, базових, системотворчих слів, як слово "лити", могли утворюватись інші широко розповсюджені нині поняття і назви. Уявимо собі, як у дуже давні часи могло називатись якесь місце посеред води чи болота, на яке можна було ступити і стати чи спертись, аби не втонути. В українській мові є давнє слово "плитко" (від "по литому") = "не глибоко" ... отож, звідси й слово "плита, плитка" як опора під ногами на болоті... потім то поняття вже відірвалось від контексту води і болота, зберігши значення опори під ногами, або й просто опори - наприклад, плита будівельна чи кухонна. Так само як і від слова "плоска" (водяна поверхня) могли утворитись слова "плоскина, плоскість, площа, площина", видозмінені потім у подібне слово з тим же змістом "плац" ... ну а вже будівля з великою площею - плацем під ногами чи площею плит-стін є вже не просто "плац", а - "палац", в різних мовах варіюється, наприклад "палаццо" :) ... Ще приклад - від "полито, полита земля" могло утворитись "полото, болото", а від слова "болото" утворились, наприклад, назва озера "Балатон" = "Болотяне, плитке озеро".
    Вікіпедія пише: "... свою назву озеро отримало від слов'янського «блато», що означає «грязь», «болото». Інша назва озера — Платтенське". Ота інша назва "Платенське" походить від нім. Plattensee - котра букавльно означає "Плитке", Римляни так і називали його Lac(t)us Pelso - в нашій інтерпретації "плитка вода", оте латинське "Pelso" - прямий родич наших "плесо" та "плитко", "Lac(t)us" же споріднене з "лтава"... http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BD

    Виявляється, що поза межами сучасної України гідронімів і навз місцевості з основою "лити" не бракує. Так латинське слово litus означає "примор"я". Кельтське (ірландське) Letha - західний край бувшої Галлії на узбережжі Атлантичного океану (сучасна Бретань), корінь котрого лінгвісти виводять із слова plau (очевидно, споріднене зі словами плавати, поливати)...
    Кельтське Litavia означає "Прибережна країна"...     Польський історик Єжи Охманський звертає увагу на наявне в істричних хроніках ім"я річки Letovia , яке він ототожнює з сучасною назвою річки "Латава/Латува" - притока Sventoji (р.Свята) в околицях Anyksciai (Анукшчяй, Литва)... Правою притокою річки Няріс (Neris) (котра тече через Вільнюс), є невеличка річка Lietauka (Лєтавка), котра витікає з болотистої місцевості, котра також називається Lietauka...

    Не виключено, що від слів "лити, полити" походять навіть назви країн, що колись мали болотисті, лісисто-водянисті землі, наприклад "Річ Посполита = Польща = Полянд", "Латвія (Лотва, Летте)", "Литва", "Латина"...

    А от ще цікаве слово - молитва. В контексті всього попереднього "молитва = мо + литва" в значенні "молитва = мова + ріка (вода)"... звідси напрошується припущення про походження цього слова. З прадавніх давен вода була могутньою стихією, якій люди поклонялися, проводили біля неї ритуальні дійства, зверталися до неї з проханнями. Отож, слово "молитва" початково означало "мова над литавою - водою", "ритуальне звертання людей до литави - води зі своїми проханнями". Ще раз: "мова + лит(а)ва -> молитва ". Більш очевидним із словом "лити" є зв"язок слова "молоко=мо+локо", де друга частина "локо" відображає те, що молоко є рідким, текучим, литим. Інтерпретація першої частини "мо" не є очевидною. Якщо те "мо" пов"язане якось із поняттям "моє", тоді "молоко" означало б "моя рідина"... Очевидно, що слова "молоко, молитва, могила" треба пояснювати узгоджено, що буде зроблено в іншому дописі... Інші слова, пов"язані зі словом "лити" - полити, розлити, ділити, поділити, розділити, розділяти" - в початковому розумінні, очевидно, роз"єднати рідину-воду-литаву на окремі потоки чи частини... також і слово "вихилити" початковим значенням мало "вилити воду-литу", певним чином рухаючи ємність - тобто "хилячи" від "хи+лити", можливо ще раніше "ги+лити"... аналогічне пояснення словам "пилити, пиляти" а також "хвалити, вихваляти" у мене поки що відсутнє...

    Оце то так!!!  ... Хе - хе... От вам і Полтва з Полтавою! Здавалось, якісь незрозумілі слова, а виявляється, що в нашій сучасній мові існує ціле море споріднених слів і понять! Отож, здається, маємо ще одну гіпотезу походження назв Полтва, Полтава, Вілтава і т.п. .. :) По крайній мірі, зі звукової і смислової сторін вона виглядає не менш переконливо, аніж гіпотези про спорідненість "полтви" чи "полтави" з окремим давньоготським комбінованим словом "Fuldahwa"="Пулдагва" (рибна річка), булгарським "палтла" = “швидка” чи навіть санскритським "пал/пол" (захист)...

    Таким чином, робимо підсумок: "Полтва", "Полтава", "В(і)лтава" означали "по л(и)таві", тобто "по (в) річці - текучій воді"...

    З того всього напрошується припущення про якусь прадавність як слова "лити", так і його похідних. Багатьом це може здаватись занадто фантастичним, надуманим чи претензійним. Звичайно, погляд на різноманітні такі "глобальні висновки" повинен бути максимально уважним і конструктивно критичним. Добре, коли знаходяться інші аргументи, котрі підтверджують або спростовують такі лінгвістичні гіпотези. Прикладом таких аргументів є матеріали статей
http://www.molgen.org/index.php?name=News&file=article&sid=122
http://www.molgen.org/index.php?name=News&file=article&sid=125
зміст яких скорочено передається у статті цього блогу "Лінгвістично - генетичні паралелі"...
    Враховуючи поданий в них матеріал, слову "лити" понад 5000 років, при цьому не виключений і вік 10-12 тисяч років.