Тисячі років тому ми прийшли на цю землю, і назвали її своєю. На пагорбах могутньої ріки постало місто, пророцтво про яке було сказане одним з апостолів. Древнє і вічно молоде водночас. Місто Князів, кожен з яких був моїм братом і слава кожного з них є і моєю славою.
Тисячу років тому ми створили державу, рівної якій не було на той час. Імперію, що простяглась від Балтійського до Чорного моря, від Вісли до Тамані.
Тисячу років тому ми створили державу, рівної якій не було на той час. Імперію, що простяглась від Балтійського до Чорного моря, від Вісли до Тамані.
Величні міста і золотоверхі храми, сила великої культури і не менш видатної армії – все це було і залишається нашим. Не підвладне часу, бо міняється разом з ним – від князя і до гетьмана, від Святослава і до Степана, від Тараса і до Ліни.
І це все – моє. І твоє. Наше, українське.
